Інтерв'ю зі мною
- Назви кількох письменників, які, на твою думку, найбільше збагатили українську мову.
- Письменники не збагачують мову. Вони є добрими або поганими носіями цієї мови. А от літературу вони збагачують. У нас це насамперед поети. Для мене найближчими і найдорожчими є Грицько Чубай, Олег Лишега, Василь Голобородько… Фактично, все те покоління дало дуже багато.
- Для тих, хто чув про бахмацький ДАК, вважає, що ДАК – це, передусім Володимир Кашка і Кость Москалець. Кашки не стало. Чи є тепер ДАК?
- Ще Микола Туз, Андрій Деркач і Юрко Ананко. Хоча без Кашки все це виглядає дуже блідим. Як «The Doors» без Джима Моррісона. Але доки п’ється чай, ДАК залишається живим. Ми з Юрком Ананком нещодавно створили невеличкий сайт, присвячений творчості Кашки, там можна прочитати більшість його творів: http://volodymyr-kashka.narod.ru/
- Міф про ДАК – як він виник? Яка його природа? Це гра, забавка, альтернатива Бу-Ба-Бу та іншим? Чи все ж таки система певних критеріїв, ритуалів, табу?
- ДАК - не міф, це літературне об’єднання, створене Кашкою в 1977 році. Тому воно за визначенням не може бути альтернативою згаданим і не згаданим тобою групам – їх на той час просто в природі не існувало. Зате існувала розгромлена львівська «Скриня», з якою ми підтримували дружні стосунки. Якщо це гра, то гра в бісер. Якщо це ритуал, то тільки чайний. (Решта - тут).






